В Україні, під час розробки планів протипожежного впорядкування лісового фонду покладаються на концепцію «Природної пожежної небезпеки земельних ділянок лісового фонду», Додаток 2 до пункту 2.12 Правил (Правила пожежної безпеки в лісах України, 2005), оцінювання якої включає класифікацію ділянок за ТУМ, характеристиками насаджень, які зростають на них, категорією кожної ділянки лісового фонду, близькості інфраструктурних об’єктів та рівня радіаційного забруднення кожної з них.
У цей же час у світі більш поширеною практикою є використання «ризиків пожеж». Оцінка ризику виникнення лісових пожеж чи у більш широкому контексті – природних пожеж, є основоположною для розробки стратегій та планування заходів із запобігання, ліквідації та пом’якшення їх наслідків. Дотепер кожна європейська країна мала власний підхід до оцінювання ризиків виникнення лісових пожеж (San-Miguel-Ayanz et al. 2003), а також власну систему критеріїв та індикаторів оцінювання пожежної небезпеки ландшафтів.
Оцінка пожежних ризиків – це поняття, яке включає в себе ймовірність виникнення пожежі, потенційну поведінку пожежі та її можливі наслідки. Часто до оцінювання ризиків включають також вразливість ресурсів чи окремих цінностей, що ідентифіковані на певній території. Зважаючи на це, зменшення ризику пожеж досягається, коли будь-який із трьох основних складових (ймовірність, поведінка та вплив пожежі) суттєво зменшується.
Останніми роками у Європі розбудовувався спільний для усіх країн підхід до оцінювання пожежних ризиків (San-Miguel-Ayanz et al. 2017, 2018), що визначав ризик пожежі як поєднання пожежної небезпеки та вразливості ділянки (ідентифікованих цінностей для збереження, економічних чи соціальних ресурсів, об’єктів історико-культурної спадщини, що можуть локалізуватися на ділянці чи території). Розбудові такого підходу передувало широке обговорення національних підходів до оцінювання пожежних ризиків (на платформі щорічної зустрічі експертів із лісових пожеж: 36–43 зустрічі впродовж 2017–2022 років). Авторами розробки були науковці JRC та EFFIS (Jacome Felix Oom, D., De Rigo, D., Pfeiffer, H., Branco, A., Ferrari, D., Grecchi, R., Artes Vivancos, T., Durrant, T., Boca, R., Maianti, P., Liberta`, G. and San-Miguel-Ayanz, J.). Також до складу авторів були включені усі представники EGFF, які брали участь у обговореннях методичних підходів, їх доповнень та удосконалень, підбору змінних, що найбільш повно відображають пожежні ризики, також рецензування фінальної версії документу (від України у роботі EGFF брав участь С. Сидоренко – зав сектору Екології лісу УкрНДІЛГА).
У країнах Євросоюзу, згідно з розпорядженням Ради Європи № 2158/92 від 23 липня 1992 року щодо захисту лісів від пожеж, відповідно до Статті 2, кожна з країн-учасниць повинна провести класифікацію своєї території за природною пожежною небезпекою. Масштаб оцінювання має бути не меншим від рівня області (NUTS 2 – Nomenclature of territorial units for statistics) та районів (NUTS 3) (№ 2158/92).
Враховуючи складність проблеми з оцінювання ризиків пожеж та відмінності у методах оцінювання, що значно відрізняються в різних країнах і навіть у дослідницьких групах на території кожної з країн, з’являються різні регіональні/національні підходи, які неможливо порівняти чи зіставити, хоча лісові пожежі часто є транскордонними і здатні поширюватися на території кількох країн одночасно. Щоб вирішити проблему несумісних підходів, було розпочато розробку методики для оцінювання ризику лісових пожеж у загальноєвропейському масштабі. Цей спільний для всіх країн підхід сприятиме покращенню процесів планування та координації заходів протипожежної профілактики, готовності та транскордонної взаємодії національних служб і відомств, що відповідають за боротьбу з пожежами.
Запропонований JRC-підхід розроблено для забезпечення оцінки не лише остаточного показника пожежного ризику, але й для оцінювання його окремих складових, які можуть безпосередньо використовуватися для оцінки ризику, або можуть знайти застосування у якості базових просторових шарів інформації, для полегшення процесу порівняння вкладу окремих компонентів системи у фінальне значення ризику для кожної локації.
Загальну схему оцінювання пожежного ризику для Європи відображено на рис. 1. Виділяють дві основні групи компонентів: пожежна небезпека (природня пожежна небезпека та пожежна небезпека за умовами погоди) і показник вразливості території. Вразливість території поділяється на три субкатегорії: населення, екологічні та економічні цінності, які піддаються впливу у вразливих районах. У свою чергу, компонент пожежної небезпеки складається зі змінних, що відображають ймовірність виникнення пожежі (окремо спричинені людським фактором, окремо природніми – блискавками) та поведінки пожежі (переважаючий тип горючих матеріалів, вміст вологи у РГМ, кліматичні умови, характеристики земної поверхні (рельєф)).
Рис. 1. Загальна схема оцінювання пожежних ризиків на панєвропейському рівні
Основа цього підходу – використання доступних змінних, аналіз та використання яких буде прийнятним (доступність даних, уніфікація для кожної з країн) для застосування з GIS-системами та даними дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), розрахунок пожежних ризиків та його складових за цією методикою, проводиться на рівні пікселя.
Ризик лісових пожеж оцінюється з урахуванням вразливості до пожеж територій, де люди, екологічні та соціально-економічні цінності піддаються пожежній небезпеці. Запропоновано агрегований індекс ризику лісових пожеж, який визначає пріоритет ризику для життя людини, враховуючи також екологічні та соціально-економічні аспекти, які мають нижчий пріоритет.
У підсумку після агрегації всіх необхідних даних створюється мапа пожежних ризиків (шкала від 0 до 100 %, де 0 % – відсутність ризику, 100 % – найвищий пожежний ризик). Ця мапа легко трансформується у легку для сприйняття мапу Індексу Ризику (рис. 2), де пожежні ризики класифіковано у три групи: низький, середній та високий.
Рис. 2 Остаточна мапа ризику природніх пожеж на рівні пікселів
Цей підхід можна використовувати як готове рішення або як базу для розбудови на його рівні національних рішень з оцінювання пожежних ризиків, адже методика розбудувалася таким чином, щоб забезпечити максимальну гнучкість та масштабування запропонованих рішень.
Із публікацією можна ознайомитися тут.
Також у обмеженому режимі функціонує геопортал – The pan-European Wildfire risk map viewer
Сергій Сидоренко,
канд. с.-г. наук, старший дослідник,
завідувач сектору екології лісу УкрНДІЛГА
Фотографії: Сергій Сидоренко