Нещодавно у Держлісагентстві розповідали про дослідження перестиглих лісів, над якими багато років працюють науковці УкрНДІЛГА та УкрНДІгірліс. Зокрема вивчалися екозахисні функції лісів, які, за висновками вчених, ослаблюються в перестиглих деревостанах. Такі насадження уразливі до шкідників та хвороб та не так інтенсивно поглинають вуглекислий газ.
Щоби в Україні були здорові та високопродуктивні ліси, за ними треба доглядати. Науковці та Держлісагентство пропонують переходити на поступову та вибіркову систему рубок, які максимально враховують природу лісу й ефективно сприяють збереженню екологічного середовища.
На такі новини одразу ж відреагували в екологічних організаціях, мовляв, такого дослідження не було, а заяви Держлісагентства просто пояснюють, чому доведеться рубати більше.
Редакція «Природи і суспільства» звернулася за поясненнями до УкрНДІЛГА, то про які ж дослідження перестиглих лісів ідеться, які його основні результати та чи є, дійсно, ризик, що дерев зрубають більше, ніж дозволено законом. На наші запитання відповідав кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник УкрНДІЛГА Олексій Кобець.
Серед пріоритетних завдань – обґрунтувати стиглість лісів
– У зв’язку з оновленням лісівничої законодавчої бази, зокрема, змінами, внесеними до Лісового кодексу, Порядку поділу лісів на категорії, Правил рубок головного користування, перед лісівниками України постало завдання – привести у відповідність цілу низку нормативних актів щодо регламентації всіх основних аспектів лісогосподарської діяльності, зокрема, перегляду режиму господарювання у багатьох категоріях лісів.
Питаннями удосконалення віків стиглості успішно займається низка науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів України, зокрема, НЛТУ, НУБіП, УкрНДІЛГА ім. Г.М. Висоцького, не одне покоління науковців якого впродовж уже 90 років працює над удосконаленням нормативної бази ведення лісового господарства в лісах України на засадах раціонального природокористування та сталого розвитку. Нині свою наукову діяльність Інститут проводить відповідно до тематичного плану наукових досліджень Держлісагентства України, погодженого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів.
Перегляд і обґрунтування віків стиглості лісів України є одним із завдань чинного тематичного плану. Проблемами, пов’язаними зі стиглістю лісів, займаються науковці відділу лісівництва та економіки лісового господарства та відділу інвентаризації лісів, моніторингу, сертифікації та лісовпорядкування. До роботи також залучені провідні науковці зазначених вищих навчальних закладів лісівничого профілю.
«Останні віки стиглості затверджувались ще у 80-х роках»
– Під стиглістю лісу розуміють такий його стан, в якому він найбільш повно задовольняє потреби господарства у деревині або інших корисних властивостях. У практиці лісокористування відомо багато видів стиглості деревостанів залежно від основного цільового призначення лісів і функцій, які вони виконують, продуктивності, біологічних особливостей деревних порід, лісорослинних умов, природних зон, а також способів відновлення лісу. Їх усі можна поєднати у дві великі групи: еколого-біологічні (природна, відновна й фізіологічна) та споживчо-економічні (кількісна, якісна, технічна, господарська, економічна, захисна та ін.). Залежно від цільового призначення лісів при встановленні віку рубки головного користування використовують різні види стиглості. Складність обґрунтування віку стиглості полягає у тому, що неможливо відокремити сировинну функцію лісу від його інших різноманітних корисностей, які часто більш значимі для країни.
Останні віки стиглості для лісотвірних деревних порід (сосна, ялина, дуб, бук, береза, вільха тощо) були затверджені ще у 80-х роках ХХ ст. Чинні віки стиглості потребують перегляду, адже вони недостатньо диференційовані за класами бонітету, походженням, типами лісорослинних умов і типами лісу та не повною мірою враховують сучасний стан лісових екосистем і структуру лісового фонду. Це обумовлює необхідність внесення відповідних змін і доповнень до законів і нормативно-правових актів, що регламентують лісогосподарську діяльність, зокрема, в частині проведення рубок головного користування та рубок формування і оздоровлення лісів.
«Стиглість деревостанів визначається віком насадження»
– Під час наших досліджень ми отримали такі ключові дані. Так, стиглість деревостанів визначається віком насадження, в якому воно найкраще відповідає своєму господарському призначенню та ступеню виконання важливих еколого-захисних функцій.
Вік стиглості в експлуатаційних лісах визначається за найбільшим середньорічним приростом цільової розмірно-якісної категорії деревини (технічна стиглість).
Стиглість деревостанів у лісах природоохоронного призначення визначається віком природної стиглості, у захисних лісах – віком захисної стиглості, з урахуванням водоохоронної, полезахисної чи іншої захисної функції лісу, а в рекреаційних лісах – його рекреаційними властивостями.
Для прикладу – чинний вік стиглості соснових експлуатаційних лісів становить 81–90 років незалежно від природної зони, а соснових лісів природоохоронного призначення – 121–130 років у Поліссі та Лісостепу та 111–120 років у Степу.
Слід зазначити, що інші галузі господарства держави не можуть обійтися без високоякісної деревини, тому для експлуатаційних лісів визначальною є саме технічна стиглість. Під технічною стиглістю розуміють такий стан деревостану, за якого наявний максимальний середній приріст конкретного сортименту або відповідної розмірно-якісної категорії деревини. Вона відображає цільову спрямованість господарства в певних економічних і природних умовах.
Встановлення віку стиглості деревостанів визначено статтею 42 Лісового Кодексу України. Згідно з нею, вік стиглості деревостанів визначається на основі цільового призначення лісів, функцій, які вони виконують, продуктивності, біологічних особливостей деревних порід, лісорослинних умов, природних зон, а також способів відновлення лісу. Вік стиглості деревостанів обґрунтовується під час проведення лісовпорядкування за результатами спеціальних наукових досліджень.
За технічною стиглістю деревостанів встановлюють оптимальний вік рубки головного користування в експлуатаційних лісах. Її вік залежить від породи дерев, лісорослинних умов, характеристик цільових розмірно-якісних категорій деревини, повноти насадження. Так, наприклад, чинний вік стиглості експлуатаційних соснових лісів становить 81–90 років в усіх природних зонах; букових – 81–100 років на рівнині та 101–120 років у горах; дубових насіннєвих лісів ІІ і вище класів бонітету – 111–120 років у Поліссі та Лісостепу та 101–110 років у Степу тощо.
За результатами проведених досліджень, зокрема, було опубліковано ґрунтовну статтю в науковому фаховому виданні «Віки стиглості лісів України та шляхи удосконалення лісокористування» (Ткач В. П., Пастернак В. П., Букша І. Ф., збірник «Лісівництво і агролісомеліорація», випуск 101, 2002), розроблено методичні рекомендації щодо уточнення віку стиглості панівних лісотвірних порід України (Гірс О. А., Лакида П. І., Ткач В. П., Пастернак В. П., 2018).
«У перестиглих лісах можливі процеси ослаблення та розпаду»
– Ліс, вік якого перевищує нормативний вік стиглості більше, ніж на 20 років, називають перестиглим (або перестійним). Функції ж лісів залежать не від його віку, а від категорії, яка встановлюється відповідно до Порядку поділу лісів на категорії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 733 від 16.05.2007 (зі змінами). З віком функції лісів можуть посилюватися чи навпаки, ослаблюватися. Так, перестійні експлуатаційні ліси характеризуються зниженням приросту деревини та фітомаси і, відповідно, зменшують обсяги депонування вуглецю із атмосфери. Згодом у них починаються процеси ослаблення та розпаду, тому перестійні ліси схильні до ураження шкідниками та хворобами, що посилює процеси зниження виконання ними екологічних функцій.
«Якщо стиглі та перестійні деревостани вчасно не замінити на нові, економіка країни понесе збитки»
– У громадськості часто складається враження, що ліс може рости й без рубок, але яким буде такий ліс, якої якості та продуктивності, наскільки ефективно він виконуватиме різноманітні екологічні функції?
Відповідно до статті 43 Лісового Кодексу, щорічна науково обґрунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів, називається розрахунковою лісосікою. Пропозиції та відповідні обґрунтування щодо розрахункової лісосіки готуються лісовпорядними організаціями.
В Україні використання річного приросту деревини на підставі розрахункової лісосіки останніми роками не перевищує 60 %. Це нижче, ніж у європейських країнах. На близько 50 % площі лісів країни діє заборона на проведення рубок головного користування (заготівлю деревини) або введено режим обмеженого користування. Значна частка саме перестиглих насаджень зосереджена в лісах природно-заповідного фонду (ПЗФ), в яких рубки головного користування не проводяться. Тому перестиглі ліси ПЗФ апріорі не можуть бути вирубані.
Виходить, якщо ліси багато рубають – це проблема, але й якщо їх мало рубають – це також проблема, бо поступово, з роками, накопичуються стиглі й перестиглі ліси. Вони не відмирають водночас, але деревина в експлуатаційних лісах, вік яких перетнув межу технічної стиглості, поступово знижує свою якість і вартість, а власне насадження зменшує клас товарності. Якщо стиглі та перестійні деревостани вчасно не замінити на нові, вирубавши їх та створивши на їх місці лісові культури чи відновивши природним шляхом, і так вкрай ослаблена економіка країни понесе ще більші збитки.
В умовах воєнного стану вже постали, а в повоєнний період ще більш гостро постануть питання забезпечення потреб держави в деревині у зв’язку з необхідністю подолання наслідків воєнних дій. Відповідно до статті 70 Лісового Кодексу, заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться у стиглих і перестійних деревостанах. Тобто мова йде лише про рубку тих перестиглих лісів, в яких дозволені відповідні системи рубок головного користування згідно з чинним законодавством. Тому екологам не варто перейматися – підприємства Держлісагентства проводять рубки відповідно до чинних вимог і лише в тих лісах, де вони дозволені.
Згідно з тією ж статтею 70 Лісового Кодексу, під час проведення заготівлі деревини не дозволяються вирубування та пошкодження цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, насінників і плюсових дерев, а також дерев із гніздами рідкісних видів птахів, занесених до Червоної книги.
У стиглих і перестійних лісах, у яких не дозволяється проводити рубки головного користування, для їхнього відновлення проводять лісовідновні рубки (відповідно до статті 26 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабміну України № 724 від 12.05.2007 (зі змінами)). Лісовідновні рубки – комплексні рубки, які поєднують елементи рубок головного користування та рубок догляду для поновлення захисних, водоохоронних та інших корисних властивостей лісів, збереження біорізноманіття, підтримання та формування складної породної, ярусної та вікової структури деревостанів.
Розроблена науковцями УкрНДІЛГА технологія проведення лісовідновних рубок у стиглих і перестійних деревостанах спрямована на відновлення структури великовікових лісів і збереження їхньої складної будови.
Підготувала
Інна ЛИХОВИД
Газета “Природа і суспільство”