На минулому тижні наукові співробітники ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція» провели дослідження стану та біологічної продуктивності лісових насаджень об’єкту природно-заповідного фонду «Журавлівська дача».
Урочище «Журавлі́вська Дача» — ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Тульчинського району Вінницької області, на південь від села Журавлівка. Площа 582 га. Створений у 1982 р. Перебуває у віданні Філії «Тульчинське лісове господарство» ДП «Ліси України». Охороняються лісовий масив – високопродуктивна грабова діброва, яка є еталоном подільських мезофітних лісів. У деревостані, крім домінуючих порід, значну роль відіграє ясен, трапляється явір та рідкісний реліктовий вид – берека. Особливу цінність становить грабова діброва скополієва, де у трав'яному покриві домінує скополія карніолійська. У заказнику також зростає цибуля ведмежа і трапляється підсніжник звичайний, види, занесені до Червоної книги України.
За фізико-географічним районуванням України належить до Крижопільського району області Подільського Побужжя Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Для цієї території характерниі розчленовані глибокими долинами лесові височини з сірими опідзоленими ґрунтами. З геоморфологічної точки зору це ерозійно-акумулятивна-денудаційна сильнохвиляста рівнина. Клімат помірно континентальний з тривалим, нежарким літом, і порівняно недовгою, м'якою зимою. Середня температура січня становить -5,5°... -6°С, липня + 19°...+ 19,5°С. Річна кількість опадів складає 500-525 мм. За геоботанічним районуванням України заказник належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції, Вінницького (Центральноподільського) округу. Рельєф хвилястий із значним за глибиною розчленуванням, що пов'язано з розташуванням на гребені однієї з найбільших гряд Подільської височини, що тягнеться з північного заходу на південний схід.
Переважають дубово-грабові та грабові ліси віком 60-80 років - найрозповсюдженіші угруповання високих межирічних плато. В трав'яному покриві таких лісів на схилах формується типовий еколого-ценотичний ряд: осока волосиста, зірочник лісовий, яглиця звичайна. Найширші слабодреновані гребені займають угруповання грабово-дубових лісів зеленчукових.
Зрідка в 24-25 кварталах в нижніх частинах добре дренованих схилів на багатих темно-сірих лісових ґрунтах зустрічається рідкісна асоціація грабово-ясеневих лісів скополієвих, занесена в "Зелену книгу України". Найбільшу цінність в заказнику мають ділянки (1-2 га) асоціації дубових лісів скополієвих, в яких густий травостій (покриттям 50-70%) утворює, переважно, скополія карніолійська (30-50%). Крім неї постійно зустрічається яглиця звичайна (5-10%), копитняк європейський, зеленчук жовтий, перелісник багаторічний. Також заслуговують охорони невеликі за площею ділянки асоціації ясенево-грабових лісів ведмежоцибулевих, що зустрічаються по днищах балок на багатих, добре зволожених та дренованих темно-сірих лісових ґрунтах. Є також фрагменти рідкісних ценозів дубово-грабових лісів барвінкових. В заказнику є ряд видів, внесених в "Червону книгу України": скополія карніолійська, цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, зозулині сльози яйцеподібні, гніздівка звичайна, коручка чемерникоподібна і темно-червона. Крім того, в грабово-дубових і грабових лісах заказника добре виражена синузія весняних ефемероїдів: підсніжника білосніжного, проліски дволистої, зірочок жовтих, рястів Галлера, Маршалла та порожнистого, зуб’янки залозистої та цибулевої. Також можна знайти і рідкісний на Подолії вид - білоцвіт весняний. Також охороняються субсередземноморські види, такі як берека й осока парвська на північній межі ареалу.
За результатами проведених досліджень співробітниками підготовлено наукове обґрунтування щодо покращення стану та продуктивності лісових насаджень з метою підвищення біологічної стійкості лісових екосистем.